У Росiйськiй Імперiї демократiї не було нiколи. У Радянському Союзi - теж. Натомiсть були царi/генсеки, i була вiра у "доброго царя".
Десь у пiдсвiдомостi засiла вiра, що для доба влада, це коли до влади прийшли добрi i чеснi люди.
Пам'ятаю кiнець 1980х/початок 1990х. Тодi здавалося, що всi проблеми у тому, що при владi - "поганi люди", комунiсти. Треба, щоб до влади прийшли "добрi люди", демократи. Добрi чеснi люди будуть правити добре i чесно.
А чому они будуть правити чесно? Чому дбатимуть про народ? Бо вони хорошi i чеснi люди, ось чому!
Так сталося, що останнi 9 рокiв живу у демократичнiй країнi, без лапок.
Можу сказати, що прем'єр-мiнiстровi, i мiнiстрам, i депутатам дуже хотiлося б будувати приватнi палацi за державний кошт. Їм дуже б хотiлося ввести цензуру у пресi. Їм би дуже хотiлося необмежено брати хабарi.
Чому вони якось стримують цi бажання? Бо є опозицiя. І є вибори. І вибори пiдтасувати неможна. Опозицiя ночей не спить, вишукуючи помилки уряду. Якщо ж вона дiзнається про хабарi та зловживання, то намагається роздути iсторiю по повнiй. Якщо дуже повезло, партiї мiняються мiсцями.
Тодi вже колишня партiя влади слiдкує за колишньою опозицiєю, i теж заважає красти.
Це й є демократiя. Якби не опозицiя, будь-яка хороша людина скурвилася б бiля влади.