vent_de_la_mer

Роман "Вiйна кiнця свiту" Марiо Варгаса Льоса нагадує iсторiю Помаранчевої революцiї:
Майдан - це Канудос,
Ющенко, звiсно ж, - Радник (Conselheiro)
Юля - María Quadrado (Мати Всiх Людей)
Ну й рiзнi там Турчинови, Томенки i Зiнченки - у ролi Pajeú, Joao Abade, Joao Grande, тощо.
Ну й Порошенко у ролi Antonio Vilanova.

Є двi суттєвi рiзницi: 1) пiд час нашої революцiї нiкого не вбили i 2) у Канудосi керiвництво справдi вiрило, що бореться за свiтле майбутня.

"Переклав" українською Тото Кутуньо :)

Оригінальний текст: http://www.italica.rai.it/principali/lingua/lessons/l_italiano/testo.htm
Оригінальна пісня: http://www.youtube.com/watch?v=c2mV78epVJU

Моя версія:

Дозвольте заспівати
Вам про мою країну
Україну-мати,
Неньку Україну

Привіт Вкраїна від Сяну до Дону,
З заробітчанами, що за кордоном,
З твоїм Луганськом і Франківськом, Краматорськом,
Київом і Львовом.

Привіт Вітчизно з Київським Динамо,
Із патріотами та "москалями",
Із комуністами, бандерівцями, БЮТом,
Рухом і кумами.

Привіт, Вкраїно,
Привіт, Андрухович!
Привіт і Ющенко і Янукович!
Привіт, Донбас!
Ти паражняк нє гонєш!

Привіт, корупція! Привіт, проблеми!
Привіт із білим фосфором цистерни!
Привіт Чорнобиль, демографія, політика
І бізнес-схеми!

Привіт діЯспора,
Що щось з нас хоче,
Що нам з Канади голову морочить,
Що дуже любить Україну,
Але жити в ній чомусь не хоче.

Привіт Мазепа, привіт Пьотр Пєрвий!
Привіт Ватутін і привіт Бандера!
Привіт Петлюра і Сосюра і Вернадський,
Депутати, мери...

Привіт ви всі, зображені на гривнях,
У назвах вулиць,
У піснях, у фільмах,
І у підручниках шкільних,
З якими вчились цілі покоління.

Привіт історія із козаками,
Із січовими сивими стрільцями.
Привіт, Кобзар!
Знаю, ти завжди з нами.

Дозвольте заспівати
Вам про мою країну
Україну-мати,
Неньку Україну...
Дозвольте вам сказати,
Що я тепер назавжди
Щирий українець,
Українець справжній.

В мене давно вже крутиться у голові один сюжет (готовий подарувати його будь-кому, хто зобов*яжеться написати відповідний роман чи зняти фільм :-)

"Патріоти"

20.. рік. В Україні мають одночасно відбутися президентські та парламентські вибори. Виборці давно вже розчарувалися у "помаранчевих", у "регіонах", у комуністах і у інших теперішніх політичних силах. Проте, на правому фланзі набирає сили виборчий блок "Правда" під керівництвом Ігоря Вирвидуба. Позиціонуючи себе як "націоналістичний" і "патріотичний", блок вимагає - між іншим - позбавлення громадянства всіх, хто не має 100%-українського походження.

Опитування громадської думки свідчать, що "Правда", скоріш за все, прийде до влади (конкурентів в них багато, але навряд чи хтось з них набере більш від 3%).

"Правда" замовляє одному з українських НДІ розробку експрес-тесту ДНК, який дозволив би швидко встановити національну приналежність всіх предків людини (це, до речі, не зовсім фантастика: аналогічні роботи вже ведуться, щоправда не в Україні).

З місяць до виборів тест готовий. Ігор Вирвидуб - справжній 100%-етнічний українець - вирішує випробувати його на собі...

Але результати тесту доволі несподівані. Виявляється, що прадід Вирвидуба - стовідсотковий папуас.

Якимось чином, на світ Божий вийшла давно вже забута історія. Прадід Вирвидуба - капітан австрійського (чи російського?) торговельного корабля взяв з собою у плавання свою дружину.
Біля Нової Гвінеї вони дуже сильно посварилися. Дружина зійшла на беріг, на прогулянку - і загубилася у лісі. Знайшли її лише наступного ранку. Вона казала, що блукала цілу ніч сама...

Звісно, Вирвидуб намагається приховати інформацію про своє походження, але - як і слід чекати - вона якимось чином потрапляє до громадськості.

"Правда" із тріском програє вибори, а її ідеї втрачають популярності (якщо вже у Вирвидуба така генетика, то що вже казати за інших?). Сам Вирвидуб дуже травмований відкриттям. До того ж, соратники виключають його з партії.

( Але історія на цьому не закінчується )

chertcoff та drugoway надихнули мене на оце:

Страшная петербуржская история

Одна семья собралась в Петербург. А соседка им говорит: "Живите там где угодно, только не на улице имени Красного Курсанта".

Ну, приехали они в Петербург - и забыли, что им сказала соседка. Взяли и поселились на на улице имени Красного Курсанта.

И вот ночью они заснули. А младший сын проснулся - и слышит какие-то шорохи, чавканье. Утром на кровати, где спали родители - только красные пятна.

Ну, на следующую ночь опять засыпают. Мальчик опять слышит чавканье. А утром на кровати, где спала старшая сестра - только лужа крови.

Мальчик остался один. Вечером ему стало страшно и он позвал домой мэра Санкт-Петербурга. Вот сидят они с мэром в засаде.

Вдруг среди ночи открывается окно - и в квартиру залазит Красный Курсант. И кричит: "Я голоден, я есть хочу! Даёшь пролетарское питание! Да здравствуют товарищи Ленин и Троцкий!" И облизывается.

А мэр Санкт-Петербурга в ответ: "Постановляю переименовать улицу имени Красного Курсанта в Большую Спасскую!" И подписал в темноте указ.

Тут Красный Курсант закрутился, завертелся и исчез. Больше его никто и не видел!

P.S. Ну вот, а Илья chertcoff спрашивает, зачем улицы переименовывать :-))

"Врятувати людство!" або "Таємниця загубленого рукопису"
Кіносценарій.

ЗАКІНЧЕННЯ.
ПОЧАТОК ТУТ: http://vent-de-la-mer.livejournal.com/126084.html, http://vent-de-la-mer.livejournal.com/126634.html

Посеред Дніпра. Ніч.

У човні - Кастусь, Анна й дід. Навколо туман.

Страшна музика. Туман розсіюється. Перед ними - острів Хортиця. На його темній громаді - тисячі вогників.

Анна: Що це за вогні?

Дід: (глухо) Люди кажуть, що то є духи загиблих козаків.

Кастусь: (до Анни) На цьому острові накопичилися величезні маси космічної енергії. Вночи вони трансформуються у світло.

З-за хмари на якусь мить виходить місяць. У його світі стає видко беріг. На березі - ( кілька русалок )

Синє небо без ніякого затемнення.

КІНЕЦЬ

"Врятувати людство!" або "Таємниця загубленого рукопису"
Кіносценарій.

ПРОДОВЖЕННЯ.
ПОЧАТОК ТУТ: http://vent-de-la-mer.livejournal.com/126084.html

Київ. 1932 рік.

Кабінет Симона Петлюри.
Петлюра стоїть біля вікна й слухає доповідь міністра внутрішніх справ, Павла Тичини.
Міністр: ...Таким чином, рівень злочинності знизився на 3,72 відсотки.
Петлюра: Добре, добре... (зненацька, різко) А що, на вашу думку, робить у Київі професор Тіхановіч?
Тичина: (здивовано) Тіхановіч?
Петлюра: Так. Всесвітньо відомий спеціаліст по давніх цивілізаціях?
Тичина: А, той, що відкрив прото-гуцульську цивілізацію... Він знов в Україні?
Петлюра: Принацмні, був тут п'ять хвилин тому. Я тільки що бачив його з вікна.
Тичина: Ну, можеприїхав на якись науковий симпозіум? Чи так, у відпуску?
Петлюра: Симпозіумів не буде до листопада. Щодо відпуски... Хіба ви не знаєте, що він мав почати курс лекцій у Сорбоні?
Тичина: То чому ж він не в Парижі?
Петлюра: Про це я хочу запитати _вас_. Врешті решт, хто з нас міністр внутрішніх справ? Господи! Ну чому я завжди маю все робити сам. З 18-го року. Ну чого у цій країні нікому нічого не можна довірити?
Тичина: Розвідаю, пане Президент!
Петлюра: Ще одна деталь: доктор Тіхановіч тримав у руці якись старовинний папірус. Дуже схожий на той, щобуло знайдено у кабінеті професора Кемпебела після його трагічної загибелі.
Тичина: Дякує (заносить інформацію у блокнот)
Петлюра: До речі, поруч з професором - якась гарна дівчина... Хто б це міг бути?

Затемнення

Беріг Дніпра біля Запоріжжя.
( Вже темніє. Кастусь Тіхановіч та Анна Кемпебел підходять до води. )

ЗАКІНЧЕННЯ: http://vent-de-la-mer.livejournal.com/127083.html

Друзі, не бийте мене ногами! Це чисте хуліганство!

"Врятувати людство!" або "Таємниця загубленого рукопису"
Кіносценарій.

Лондон. 1928 рік.

Лабораторія професора Кемпебела. За столом - сам професор, всесвітньо відомий археолог. Поруч - асистент (з вусами, не одружений).
Професор: (поправляє окуляри) Подайте мені єгипетський папірус.
Асистент: Той, що з піраміди Тутанхамона? (подає папірус)
Професор: (дивиться на папірус) Дивний текст. Він писаний так званими фонетичними ієрогліфами. Спробую прочитати...
Асистант: (із зацікавленням) Що, що тут написано?
Професор: Зараз... Зараз... "Х-і-б-а ре-ву-ть во-ли, як яс-ла по-в-ні..."
Асистант: Це не єгипетська!
Професор: (роздумливо) Ні... Мені, здається, я знаю цю мову... Так, так... Це - українська!
Асистант: Не може бути! Але що означає цей текст?
Професор: (невпевнено) Здається, якесь закляття...
Гремить грім. Стіни хитаються. Сиплеться штукатурка. Двері вилітають нафіг.
Входить Вій.
Професор й асистент: А-а-а!
Асистент вихоплює з кишені пістолета. Стріляє кілька разів. Вій реве й йде на асистента.

Затемнення

Париж. 1932.
( Кафе на Монмартрі )

ПРОДОВЖЕННЯ: http://vent-de-la-mer.livejournal.com/126634.html

Ідея ненаписаного роману (під впливом "Кода Да Вінчі")

Код Забили
(П.П.Забила - скульптор, автор пам'ятника Тарасу Шевченку у Харкові)

Розслідуючи загадкове вбивство у на кафедрі української мови Харківського університету, група ерудитів відкриває СТРАШНУ ТАЄМНИЦЮ:
Тарас Шевченко був одружений й мав дітей!!!
Але секта вчителів та вчительок української мови приховувала це від людства! Нащадки Кобзаря живуть й зараз й ведуть дуже активне життя...

Нещодавно я передрік, що 3 травня 2006 року ніч зустрінеться з днем і у Сибіру почнеться повстання вершників. Це визначить долю Європи.

Скептик скаже, що я "помилився", а пророцтво "не здійснилося". Чи так це? Не будемо поспішати з висновками.

Спираючись на попередні дослідження, можу сказати наступне:


© Old Tongo photos,
3 травня біля королівства Тонга, розташованого на островах у Тихому океані, був зафіксований землетрус. Вчені боялися виникненя цунамі, але цумані не виникло.
( ТАЄМНИЙ ЗМІСТ ) ВЕРШНИКИ ще з'являться!

Сибіріяда: нічні гості

1 травня 2006 року Газпром заявив про намір припинити постачання російського газу до Європи.

Вечором наступного дня у двері томського інтелектуала, відомого у Інтернеті під псевдонімом Самір74 (samir74) постукали.
На порозі стояли двоє чоловіків у довгих чорних плащах та широкополих капелюхах.

"Ортодоксальні євреї" - подумав Самір. Але він помилявся.

- Ми аґенти Євросоюзу, - хором сказали відвідувачі. При тому один говорив із польським акцентом, інший - з литовським.

- Ну, проходьте, проходьте, - запросив Самір спочатку польською, а потім литовською мовами, які він вивчив через Інтернет.
- Дзенькую, ачу, - відгукнулися аґенти, знімаючи начищені шпигунські чоботи.

- В нас до вас пропозиція, - сказав литовець.
- Яка?
- Підняти повстання й створити незалежну сибірську державу. - пояснив поляк. - В вас є надійні люди?
- Звісно, - посміхнувся Самір. - На форумі сайту Вольґота зареєстровано 34 бійці.
- Цього стане, - сказав литовець. - Ви зможете зібрати їх протягом цієї ночі.
- Припустимо. Але в нас немає зброї.
- Ми допоможемо, - сказав поляк.
Він відкрив невеличкий чорний кейс (колись такі назвали "дипломатами"). У пробірках щось рухалось.
- Це ембріони генетично-модифікованих мамонтів, - пояснив литовець. - Найважливіше наукове досягнення наших часів.
- Їх вивели американські сіоністські вчені у секретних лабораторіях Біологічного факультету Києво-Могилянської Академії під особистим контролем президента Ющенка, - додав поляк.
- Випробування пройшли у горах Грузії за допомогою Саакашвілі, "Моссада" та вакхабітів, - зауважив литовець.
- Але ж вони ще зовсім маленькі, - недовірливо сказав Самір.
- Покищо... - пояснив поляк. - За кілька годин вони повністю розів'ються й стануть повністю дорослими. Це буде ваша кавалерія.
- Тоді все добре, - сказав Самір. - Вважаю, що цього стане для визволення Сибіру.
- Постарайтеся второпатися до завтрашньої ночі.
- Чому?
- Щоб виконати слова ПРОРОЦТВА...
- Ну, це вже подивимось... Але... Мені здається, що ваша допомога сибірській справі не буде цілком безкорисною.
- Так.
- Ваші умови?
- Вони викладені тут, - поляк дістав з кишені якись документ.
- Це договір між Євросоюзом та незалежним Сибіром, - пояснив литовець. - Про дружбу та постачання газу.
Самір уважно передивився договір.
- Але ж ви пропонуєте зберегти теперішні ціни...
- Саме так. Не треба дозволити Газпрому підняти їх ще раз. Також, просимо не підвищувати цін для України.
- Ну, то вже звісно, - погодився Самір, підписуючи договір. - А Білорусь?
- Ми тільки що від пана Мілінкевича, - сказав литовець. - Ситуація складна. Путін перекинув у країну військовий корабель Далекосхідного Флоту на підтримку Лукашенка. Розташував його у Мінському морі...
- Лукашенка?
- Ні, корабель. Але наші перевірені русофоби готуються просвердлити у борті дірку... тобто нічого ще не відомо.

- Розумію...
- Ну добре, - хором сказали аґенти. - Нам ще треба у Новгород, до shavu... Хай щастить!
- Рахмат, - сказав Самір.

Всю ніч він збирав патріотів. Тим часом мамонти підросли. У п'ятій годині ранку хлопці та дівчата посідали у сідла.

Червоний світанок вставав над Томськом. Було третє травня.

Ще до метафізичних тем...

Моя стара стаття, що її колись надрукували у одеській газеті "Порто Франко":
" ПУШКИН И ТИБЕТСКАЯ МЕДИЦИНА?"

Чим більше мені щось подобається, тим більше хочеться написати на це пародію. Під впливом статті про пана Мілоша, вирішив теж щось передрікти.

ПЕРЕДРІКАЮ:
3 травня 2006 року ніч зустрінеться з днем і у Сибіру почнеться повстання вершників. Це визначить долю Європи.

Як я прийшов до таких висновків?
Суто науковим методом.
1. Вчора я пішов з хати дуже рано, а повернувся вже вночі (ось вам й зустріч дня та ночі).
2. Вдома випив трохи рому. Його смак нагадав мені "Сибірський бальзам", що я пив колись у Томську.
3. До того, ніч була прохолодна (що знов-таки наводить на думки про Сибір)
4. Так пізно я повернувся через те, що запізнився на нічний автобус (ось і метафора вершникові: автобус та кінь - засоби пересування). А під "повстанням" слід розуміти небажання автобусу чекати на мене
5. Наступний автобус прийшов у 23:34. Це наводить на думки. Квітень майже скінчився, але залишається ще травень. Але 34 травня не існує. У травні тільки 31 день. Тож, застосовуємо арифметику: 34-31=3.

Здається, все логічно?

Друзі, дуже прошу: 3 травня нагадайте мені будь ласка про це пророцтво :)

Нещодавно на chomusyk пані sokyra запиталась, чому деякі переходять з української на російську, а пан oles_maasliouk поцікавився, чому інші переходять якраз на протележний бік. Це надало мені бажання похуліганити.

Сенс життя та українське питання

Сенс життя - у житті. Що таке "життя" кожний розуміє по-своєму.

Первісна мета живої істоти - вижити. Що таке "вижити" кожний знов-таки розуміє по-своєму (іноді стрибнути з 10-го поверху здається "кращим", ніж, наприклад, сдатися ворогам).

Звідти виходять два інстинкти: самозбереження (фізичне та/або психологічне) та продовження роди.

Перше - щоб не дати собі загнутися, друге - щоб "нас було більше" (бо чим нас більше, тим більше в нас шансів вижити).

Друге трансформувалося у сексуальні почуття.
Перше - у цілий спектр феноменів: від бажання панувати до елементарної самоповаги.

За секс ми зараз говорити не будемо :) Зупинимось на першому пункті.
( Людині треба... )
Ось такий ідиотський аналіз :) Просто хотілося поразважатися :)

P.S. Якщо вам ще не набридла ця тема, пропоную прочитати відповідь пана oles_maasliouk

Сценарій

(ЧИСТЕ ХУЛІГАНСТВО)

З ВИСОТИ показані гори. Ліс. Поміж горами – зелена долина.
Субтитри: “Карпати, Галичина, 1937 рік”
На галявині – колиба. Біля колиби – двоє чоловіків. Обидва – у добрих костюмах, при краватках. Перший – років 50, вже починає сивіти. Це – лорд МкЛеон. Другий – років 24-25. Стрункий. У погляді – цілеспрямованість, але інколи – й мрійливість. Це – Іван Немирович, представник ОУН.
МкЛеон – Нажаль, пане Немировичу, я не можу нічого обіцяти. Єдине що, я вам гарантую, що зроблю все що від мене залежить, щоб поставити у Парламенті питання про автономію Галичини.
Іван – Дякую, сер. Але ж ми боремось за незалежність.
МкЛеон – Автономія – перший крок до незалежності. У політиці все робиться поступово...
Іван прикушує губу. Лорд це помічає.
МкЛеон – Я бачу, що Ви зі мною не згодні, але повірте... Втім, ми ще повернемось до цієї розмови.
З-за хати ( ... )

(c) моє ))

Ответ на анкету от alliances :)

:-)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

- что вы знаете о психологии?

Психология - это такая лже-наука, которая, собственно, и не наука, т.к. нет единой парадигмы. Сколько психологических школ, столько и психологий. Некоторые школы прямо противоречат друг другу, другие -непрямо ;). Люди, мало знающие о психологии, часто падают жертвами следующих мифов:
1) Психологи - люди гармоничные, мудрые, уравновешенные, все проблемы порешали и всегда готовы, могут и любят помогать людям
2) Психологи - банда шарлатанов и спекулянтов, которые дурят народ
3) Психология наделяет тех, кто её знает какой-то таинственной силой: в результате психологи знают всё о других людях (и о себе самих).
4) Психология - это от нечего делать
5) Психология знает путь к вечному Счастью и Гармонии.

На самом деле, истина - где-то посередине. Впрочем, согласно психологии (некоторым школам) "на самом деле" - понятие более чем относительное.

Есть 2 психологии: практическая и теоретическая.
Теоретическая - штука не сильно полезная, т.к. психология - наука о душе, а душа, по определению, сущность НЕ материальная. Так что сколько теорий ни строй, до истины не докопаешься.

Практическая психология - на грани ремесла и искусства. Или это психотерапия - пришёл человек с проблемой, и терапевт с ней (вернее - с ним) работает; или - всякие более или менее манипулятивные техники - как, например, убедить человека купить что-то не ненужное. О манипуляторах говорить нечего. Остановимся на психотерапии.
Это - замкнутый круг. Допустим, исходная проблема клиента всё-таки решена (как - отдельный разговор). Так сразу оказывается, что за ней скрывались 10 других. Допустим, решаются и они. Ну так за ними - ещё 100, и "имя им легион" (с). Так что, решение проблем - дело пожизненное.
Беда в том, что чтобы помочь другим, ПЫсихолог должен сперва разобраться со своими проблемами. И вот, другие люди пьют кофе, наслаждаются солнышком, влюбляются, ссорятся, грустят, радуются, а Психолог - решает Проблемы - то свои, то чужие, попеременно :)
Есть такое правило: "В психологии нет ничего случайного" и ещё: "В психологию приходят решать СВОИ проблемы" (в политкорректной версии - "разобраться в себе"). Если студент-психолог на первой лекции заявляет: "Я пришёл в психологию, чтобы Помогать Людям" - то это полная ерунда. Пришёл он потому, что что-то где-то не ладилось. И он чувствовал это - сознательно или подсознательно.
То есть Психолог (особенно начинающий) - такой человек, у которого проблем побольше, чем у других. Вот как он с ними будет разбираться - другой разговор. Может и уладит как-нибудь.
Хуже всего, если он их так и не осазнает. И получив диплом, так и будет кричать себе и другим, что пришёл Спасать Человечество. Да ещё и пойдёт при этом работать с людьми, устрашая их грозным криком: "Я - ПЫСИХОЛОГ!".
Имхо, лучшее, что может сделать психолог - это осознать свои текущие проблемы, привести их в более-менее божеское состояние и пойти собирать цветы, выращивать кактусы, писать диссертацию по истории музыки или заниматься другой, не менее жизнерадостной ерундой, делающей жизнь прикольной. И НИКОГДА больше не подойдёт к тренингам, психо-книжкам и прочим мудрым вещам.

Потому что психология может и ведёт к Гармонии, но никогда туда не приводит.
Для гормонии с миром и собой существует религия. Только там всё строже, чем в психологии. На много сложнее. И очень легко заблудиться и "свернуть с тропы". Но это уже сааавсем другая история.

что хотите узнать?

O психологии? УЖЕ НИЧЕГО! СПАСИБО ;-))

Un petit garçon trouva une mitraillette:
Il n'y a plus d'habitants au faubourg...
Il n'y reste que la grand-mère Bernadette:
Que c'est dommage qu'y a plus de cartouche!!!

Это мой перевод на французский русского народного стихотворения

Маленький мальчик нашёл пулемёт -
Больше в деревне никто не живёт.
Только осталась бабка Матрёна -
Жаль, на неё не хватило патрона!!

Пародия на Михаила Задорнова

А вот представьте себе, приехал бы какой-нибудь юморист из первобытного племени в, скажем, Нижний Новгород. А вернувшись домой бы рассказывал с эстрады:

"У нас вот все искренние. Не нравится тебе человек - дубинкой по голове и съедаешь. А у них - сплошное притворство. Видел я, как эти русские ссорятся. Сперва вообще делают вид, что не замечают друг друга. Если уж совсем невтерпёж - ругаются и кричат. А если кто ударит кого - так это целое дело. (смех в зале) Милицию из-за драк вызывают (смех усиливается). Ну а уж если кого покалечили (пауза, в зале смеются) ...или убили... (зал взрывается). Но кушать они друг друга не научились - это, видите ли, не политкорректно.
Они ж до этого не додумаются. У них же даже когда магазины пустые были, так и то никто никого не съел. Наш-то мужик всегда себе пропитание найдёт, а эти... (смех). У них же даже за людоедство судят (бурный смех, аплодисменты).

А ещё у них привычка - в каждой семье по собаке. И их не едят. Стоят в очередях за мясом, переплачивают. А что собаку съесть можно - не додумались. Они же тупые.
Наши-то эмигранты сразу сообразили. Выпустили соседи собаку погулять - наши её тут же ловят и съедают. А те потом понять не могут, куда собака делась (смех). Объявления пишут: "Пропала собака..." (смех).

Одного нашего ихняя милиция задержала. "Где, говорят, соседскую собаку дел?". Он: "Съел". Так они в милиции ему не поверили (смех) Думали, он шутит (зал смеётся).
Потому что они же все тупые, в голове компьютер. А мы умные.
(зал долго аплодирует)"

Хулиганские стихи :)

Стих, который бы я написал если бы меня взяли программистом в правительство Квебека и пришлось бы переезжать в Квебекоград.

Дома ты повестку обнаружил
Сложенной в конверте небольшом.
Это значит - ты Отчизне нужен -
Собирай скорее вещмешок.

Не имеешь права отказаться -
Нас на подвиг Родина зовёт.
Будь готов бесстрашно отправляться
В самый трудный пламенный поход.

И в квебекоградской зимней вьюге
Помни: ты на службе у Страны.
Позобудь и хату и подругу -
Мы Квебекской партии сыны.

Пред Квебеком мы за наше счастье
В дОлге неоплаченном с тобой.
За него во всякое ненастье
Мы готовы в самый смелый бой!

Ева Делямиранд

Когда душа забьётся в тоске
И судьба завяжется в бант -
К нам выйдет с белою розой в руке
Ева Делямиранд

В тумане ветренного утра
Между явью и сном
Протянет чашу из серебра -
Наполни её вином

Пусть холод конверта ладонь обожжёт
Светом белых гирлянд.
И пусть в наше сердце как гость войдёт
Ева Делямиранд

"Канада": кому это выгодно?

(Подражание разоблачительным статьям)

С периодичностью, достойной лучшего применения, радио, газеты и телевиденье пичкают нас "информацией" о так называемой "Канаде". Под "Канадой" подразумевается мифическая страна, якобы существующая где-то во Вселенной. Некоторые издания указывают даже ее "точное местоположение" - север Американского континента. Находится также немало "очевидцев", утверждающих, будто бы они уже побывали в "Канаде" и вернулись оттуда. Иные из них приводят ряд "доказательств" таких путешествий: открытки, фотографии, монеты. Все это, по их словам, привезено из "Канады". Мистификаторский характер большинства подобных "улик" очевиден. Тем не менее, легковерные находятся.

Едва ли можно обвинять всех "очевидцев" в обмане - в ряде случаев имели место серьезные и устойчивые галлюцинации.

Другая серия "доказательств" существования "Канады" - горы писем, якобы присланных "канадцами". Авторство большинства из них приписывается нашим соотечественникам, переселившимся, как утверждают их "получатели", "в лучший мир" и обитающих теперь "в различных провинциях Канады". Некоторые "адресаты" даже щеголяют одеждой и личными вещами, "присланными им в подарок канадскими друзьями".

Проверка показала, что "авторы" большинства "писем из Канады" действительно являлись реальными людьми, однако затем пропали без вести. Незадолго до исчезновения, многие из них убеждали друзей и знакомых, будто бы "собираются отправиться в Канаду", раздаривали и распродавали вещи, квартиры и другое имущество. Что стало с ними дальше пока не известно. Возможно, их прибрала к рукам какая-нибудь "канадская" секта, заставившая несчастных уверовать, будто они действительно находятся в "Канаде".

Особенно смешно на фоне всего этого неправдоподобия выглядят россказни о якобы существующих "посольствах Канады" - специальных, закрытых от публики домах, где поклонники культа могут пообщаться с "представителями Канады". В Киеве подобная слава закрепилась за небольшим особняком по улице Ярославiв Вал, 31. Именно туда устремляют свои взгляды украинцы, верующие в существование "Канады". Есть подобные заведения в Минске, Риге, Москве и многих других городах мира. Ряды секты крайне многочисленны.

Это было бы еще полбеды, не стань история источником наживы для ряда лиц. Так, в нашей стране вполне легально действует ряд фирм, которые (смешно сказать!) "профессионально способствуют эмиграции в Канаду". Естественно, за умеренную плату. Недавно появился среди сектантов и свой "мессия", представляющийся всем как "Канадский адвокат Пьер Сидоров". "Адвокат" утверждает, будто много лет назад он совершил путешествие в "Канаду", получил "канадское гражданство" и "канадский юридический диплом" и вернулся на родину, чтобы помочь заблудшим душам найти "истинный путь в Канаду". Услуги "канадца" стоят немало. И думаете, таких "специалистов" у нас мало?

Пора, наконец, открыто и решительно заявить: никакой Канады не существует! Речь идет лишь о мистификациях и галлюцинациях. Недавно НИИ Страноведенья и Географии при АН Беларуси были проведены специальные научные исследования, убедительно показавшие: никакой страны с названием "Канада" не обнаружено. Несколько экспедиций, посланных институтом в Витебскую, Могилевскую, Новосибирскую и Полтавскую области, также вернулись ни с чем. Надо ли теперь говорить, чего стоят "доказательства", предъявляемые "канадцами"?

Евгений Лакинский, инженер-кибернетик

... читал вашу эротическую книжку и возникло желание написать на неё пародию ;)

La tête dure de Pierre toucha le ventre d'Esther, épuisé par les carresses si brutales qu'il a reçu auparavant quand la langue impitoyable de Pierre pénétra cluellement la bouche de Leila déjà fort mouillée par l'approche timide de John. "C'est ma faute, dit-il en returant ses mains brutales de son derrière.
- Non, dit-elle, en sentant que son amour si brutal pour Pierre ne sera plus si fort que son attirance si tendre à John"
Lorsque les mains impitoyables de Leila pénétrèrent son corps voluptieux, Esther sentait qu'elle ne savait plus lequel entre ses deux amants l'excita le plus, car sa tendresse timide se cacha dans le membre dur de John, tendis que la penetration impitoyable de Pierre que la pris si brutalement, le lui laissa que la petite caresse qui fut oublié le lendemain.