vent_de_la_mer

В мене вийшло 8 правильних вiдповiдей з 9 :-))

Викторина «Вы таки знаете идиш?» Мой результат: 8 правильных ответов из 9. Мазл тов! Вы, судя по всему, – а гройсе знаток маме-лошн. Именно для вас писали Зингер, Шолом-Алейхем и другие классики. (пройти эту викторину)

Двi цитати. Одна - з "Планети мавп" (http://lib.ru/INOFANT/BUL/planeta.txt), iнша - про 1918 рiк у Москвi (http://bunin.niv.ru/bunin/bio/okayannye-dni-1.htm).

Здогадайтеся, де яка? :)

Андрей (слуга брата Юлия) все больше шалеет, даже страшно.

Служит чуть не двадцать лет и всегда был неизменно прост, мил, разумен, вежлив, сердечен к нам. Теперь точно с ума спятил. Служит еще аккуратно, но, видно, уже через силу, не может глядеть на нас, уклоняется от разговоров с нами, весь внутренне дрожит от злобы, когда же не выдерживает молчанья, отрывисто несет какую-то загадочную чепуху.

Он жил у меня уже несколько лет и верно служил мне. Но постепенно, понемногу он
изменился. Он начал уходить по вечерам, начал посещать собрания обезьян.
Он научился говорить. А потом отказался выполнять какую бы то ни было
работу. Месяц тому назад он приказал мне заняться готовкой и мыть посуду.
Он начал есть из моих тарелок, пользоваться моими вилками и ножами. На
прошлой неделе он выгнал меня из моей комнаты. Мне пришлось провести ночь
в гостиной, в кресле. Я не осмеливалась больше ни ругать его, ни
наказывать и попыталась завоевать его расположение добротой.

- Ну хотя бы! Или вот у вас там драконы. Тоже непонятно - почему они друг друга не перебили?
(офигевая) - Зачем?
- Вот именно! Я не нахожу ответа на этот вопрос! Мир совершенно не проработан, все висит в ваккуме.

(c) http://anna-gurova.livejournal.com/226440.html

Сiмейна легенда каже, що представники польської гiлки мої предкiв брали участь у Польському нацiональному повстаннi.

Тепер виявилось, що повстання було бiлоруським.
Але мої предки були наївними людьми. Вочевидь, бiлоруси над ними пожартували. Пiдiшли до моїх предкiв i кажуть:
- Хочете взяти участь у Польському нацiональному повстаннi?
- Звiсно, хочемо! - сказали предки. - Хтож вiд такого вiдмовиться?
- Ну то ходiмо!

Так вони й воювали. Тiльки мої предки засинали, повстанцi переходили на бiлоруську. А коли предки прокидались, тi загинали бiлу полосу на бiлоруському прапорi, щоб було схоже на польський.

В моїх предкiв були "надзвичайнi" органiзаторськi здiбностi (це в нас родинне), тому повстання швидко зазнало поразки.

Ось я думаю: а якби бiлоруси не дурили моїх предкiв?
Повстання б, безумовно, перемогло. Бiлорусь стала б незалежною. Тодi б визволила Польщу, Україну, Литву. Вiдродила б Велике Князiвство Литовське - у формi рiвноправної федерацiї народiв.

Кiнець XIX столiття - перiод колонiальної експансiї. Бiлорусь наздобула би колонiї у Африцi та Азiї. Але я держава демократична i багатонацiональна, поводила б себе пристойно. Без расизму, без експлуатацiї. Мешканцiв залучили б до бiлоруської та європейської культури, а тодi прийняли до ВКЛ як союзнi князiвства.

У колонiях iнших держав почалися б народнi повстання за приєднання до Бiлорусi. Європейськi країни мусили б поступитися.

Бiлоруською заговорили б мiльйони людей: вiд Бенiну до Полiнезiї, вiд Ташкенту до Намiбiї.

А далi?
Вiдомо, що бiльшiсть "батькiв" космiчних програм походять з територiй Бiлорусi, України, Польщi, Литви. На приклад, Корольов.

Тiльки однi емiгрували до США, а iншi опинилися в СРСР.

Уявiть собi, що всi цi вченi зiбралися б у однiй вiльнiй державi - ВКЛ!

Бiлоруський космiчний проект перевищив би все, що iснує тепер. В багато разiв.

Бiлоруськi зорельоти покорили б Всесвiт.

До речi, не було б Першої та Другої свiтових вiйн (жодна держава б не наважилася виступити проти ВКЛ), а також - Голодомору та Голокосту.
Вiдтодi вистачило б людських ресурсiв для заселення Марса, Венери, супутникiв Юпiтера та сусiднiх планетних систем.

До планет ВКЛ переселялися б iммiгранти з iнших країн свiту. Пiсля iнтенсивного курсу бiлоруської, польської, української, литовської та їдiш, їм давали б ВКЛ-iвськi паспорти.

Бiлорусь стала б наймогутнiшою й найбiльшою державою Всесвiту...

Але цього не сталося. Чому? Через дурацький жарт.

Це урок нам всiм: перед тим, як жартувати - подумайте про можливi наслiдки.

Френдовi otarу не сподобалося б у Домiнiканськiй Республiцi: українською нiхто не говорить, а єдина людина, що її розумiє, iммiгрувала з Миколаєва.

Френдовi indrihу там теж не сподобалося б: росiйську мову ще й далi не визнано другою офiцiйною. Росiяни (а я нарахував коло 8 осiб) рятуються вiд дискримiнацiї на терасi кафе, що тримає єдиний на островi чоловiк, що розумiє українську.

P.S. ;-)

У розмовi про провопис, chapeye зауважив, що не вважає, "що Угорщину треба перейменовувати в Модьяроршаг, а Німеччину - в Дойчляндію" :))

Я погодився. А потiм пригадав статтю у "The Economist": автор жалiвся, що тепер треба писати "Mumbai" замiсть звичного "Bombay" i "Kyiv" замiсть звичного "Kiev" :))

Вчора питав, який витвiр кiномистецтва вiн має на увазi мiй сстарший син, коли просить поставити фiльм з "Monsieur avec chapeau" **

**"Мсьйо з шапкою (чи капелюхом)"

Вiдповiдь: мильтфiльми про козакiв ("Як козаки у футбол грали", "Як козаки за сiллю їздили" тощо) :)) Я й сам ледь здогадався :)
Там справдi один з козакiв має високу шапку :))


P.S. Як справедливо нагадує nofnord, кiлька мiсяцiв тому словосполучення "Monsieur avec chapeau" означало "Граф Монте-Крiсто". Але все мiняється :)

Найстарший син постiйно просить поставити фiльм з "Monsieur avec chapeau" **

**"Мсьйо з шапкою (чи капелюхом)"

Питання: який витвiр кiномистецтва вiн має на увазi? :-))

Спецiально для френдеси petra_leleka, пiд впливом її допису http://petra-leleka.livejournal.com/201854.html
(пiдозрюю, що chapeye теж оцiнив би ;-))

"А я хочу богатую! Пособие для охотников за миллионами

И правильно. Нет ничего плохого в том, чтобы жениться на хорошей обеспеченной женщине и жить с ней припеваючи. Многие мои знакомые состоят в браке с богатыми женщинами. И никто из них на судьбу не жалуется и не ворчит, что «деньги портят людей» и «лучше бы она была бедной». Вся загвоздка в том, где богатую невесту найти и как ей понравиться. Что ж, даем наводку на цель. Читай внимательно! И пусть все твои задуманные желания непременно сбудутся.

( Как надо выглядеть, чтобы понравиться богатой женщине: )

Щодо вiдомих подiй на Книжковому форумi, коли "нацiоналiсти" боролися за "мораль" :)

А задум мій такий. Це має бути книжка. А ще краще фільм. Дія його відбувається після закінчення Другої світової війни. Українська партизанка звитяжно протистоїть каральним акціям НКВС. Головний герой, сотник куреня УПА «Горбата Гора» Петро Крук, під час однієї з контракцій зустрічає молодого лейтенантика НКВС Павла Криворученка, що підлітком пережив Голодомор 1932-33 років і якимось дивом вцілів, і між ними народжується... так, так, любов. Чи такого не могло бути? Могло! Ведемо далі. У перерві між кривавими протистояннями наші герої таємно зустрічаються. У процесі душевних розмов, ідеологічних суперечок і скупих чоловічих любощів (що ж ви хочете, на війні як на війні) загострюються їхні почуття. Петро переконує Павла влитися в лави УПА і разом виборювати незалежність України. І ось однієї ночі Павло грабує енкавееський склад зі зброєю і втікає до свого коханого...

(c) Андрій Бондар http://zaxid.net/article/48823/

via tryagaine

p.s. вiд себе додам, що сюжет - цiлком у стилi sasha_shlo :-)

Розмови про проституцiю нагадали менi юнiсть :)

Я гостив у Пiтерi, у гуртожитку в студентiв-заочникi, якi приїхали з Воркути на сесiю i з яких я знав лише одну дiвчину, з якою листувався милом. Замiсть подарункiв, привiз я варкутинцям двох своїх друзiв - москвича i москвичку.

А сталося це так. Я збирався на поїзд Москва-Пiтер i зайшов попити пива до одного френда, де як раз зiбралася наша iнтернетiвська тусовка. Один з наших - Мартовський Заєць, пригадав, що давно не був у Пiтерi. Я сказав - ну поїхали разом, в мене там друзi. Потiм одна дiвчина пригадала, що довго не була у Пiтерi. На вокзал ми поїхали утрьох.
В мене ще були якiсь речi, а у москвичiв - тiльки те, у чому вони ходили по мiсту.
І грошей було обмаль.

Гуртожиток, де ми жили, був закритий на ремонт вже 2 роки. Туалет був один на цiлий поверх, а вода тiльки холодна. Натомiсть, добре працювало опалення. Лiжок у нашiй кiмнатi було трохи менше, нiж людей. Але проблеми у тому не було: серед нас було кiлька парочок (якi, до речi, щоночi кохалися). Зрозумiло, що нiхто не соромився показатися у нижнiй бiлизнi...

Крiм воркутинцiв у кiмнатi жили iншi їхнi друзi - студенти чи нi.

Як там вони вчилися не знаю, але щовечора ми пили i радiли життю. А вдень ми змiшаною компанiєю гуляли Пiтером. Всi ми любили це мiсто. Майже всi мрiяли туди перебратися. Я хотiв поступати на психологiчний факультет СПБГУ i ходив туди на розвiдку i водив туди й москвичiв з воркутинцями. По дорозi ми пили смачне пiтерське пиво...

Грошей було мало. Ми вирiшили щось продати. Назбирали камiнцi у iсторичнiй частинi мiста i стали бiля Спаса на Кровi, бiля матрьошечникiв. У економiчному планi це було фiаско. Зате насмiшили кучу перехожих.
Продали лише один камiнець: дiвчина-матрьошечниця пiдiйшла пiдкурити i купила камiнець. Заплатила 800 тодiшнiх рублiв (80 сучасних копiйок).

Потiм я поїхав до знайомих у Петергоф i повернувся на день ранiше, нiж передбачалося. Приходжу - на моєму лiжку лежить незнайомий мужик неюних рокiв. Побачив мене - встає i йде геть. Всi йому: постiй, зачекай! А вiн не реагує.

Виявилось: у мою вiдсутнiсть Заєць з москвiчкою розговорилися на вулицi з мужиком. Той, виявляється, був у вiдрядженнi. Був вiн вже добряче п'яний, але комунiкабельний. Що зробив Заєць? Запросив мужика до гуртожитку. Але чесно попередив: лiжко може звiльнитися, а може й нi.
Мужик був комунiкабельний i п'яний, i почав дiлитися зi всiма сигаретами, горiлкою, пивом та грiшми на все це. Нашi, на початку, намагалися вiдмовитись, але той наполягав.

Ну а потiм сталося те, що сталося. Мужика спробували наздогнати i пiдшукати iнше лiжко, але той пiшов у пiтерську нiч i бiльше ми його не бачили.

Незручно вийшло.

Але потiм хтось пригадав, що читав: є такi проститутки, що запрошують клiєнтiв, беруть грошi, а потiм кидають i нiчого взамiн не дають.
"От i ми так, - вирiшила наша кiмната. - Пообiцяли лiжко, взяли грошi, i..."

Один пiтерець, який мав квартиру у мiстi, але жив з воркутинцями, подивився на небо i сказав: "Кого цей Заєць приведе наступного разу? Бiлого ведмедя?"

Чим бiльше менi щось подобається, тим бiльше хочу написати на це пародiю.
Тому просто не мiг не додати кiлька пропозицiй до статтi щодо українiзацiї http://infoporn.org.ua/2009/08/20/pro_uzhosy_ukrayinzacyi__ (яка менi таки сподобалась)

"Якби хтось справдi хотiв українiзувати Україну - зробив би це ще у 1991 роцi. Треба було лише захотiти:

1) Трасою Донецьк - Луганськ пускаємо комфортабельнi автобусi - сучаснi, чистенькi. З туалетами i вiдиком, по якому крутять американськi фiльми в українському перекладi. І водiй такий з себе ввiчливий, акуратний - i говорить тiльки українською.

Що, не сiли б росiйськомовнi у такий автобус? Та залюбки сiли б!

2) У тому ж Донецьку/Севастополi, приходять люди до їдальнi, а там - чисто-чисто, затишно-затишно. Уся їжа якiсна та смачненька. Та й цiни помiрнi. Персонал - ввiчливий, привiтний i повнiстю україномовний. І написи всi українс8кою.

Що, не стали б росiйськомовнi там обiдати? Та ще й як би стали!

3) У тому таки Луганську чи Єнакiєвому, йде жiнка по вулицi коли вже темно. Нападають на неї хулiгани. А тут, як з-пiд землi, з'являється україномовний мiлiцiонер. Жiнку рятує, проводжає до дому: "Прошу панi! Не бiйтеся! Бiльш такого не буде!".

Що, вiдмовилася б росiйськомовна жiнка вiд захисту? Нi!

А iнший україномовний мiлiцiонер тих хулiганiв затримує, вiдводить у вiддiлення. Але не лає, по нирках не б'є. А говорить до них українською, до душi заглядає. Усi їхнi бiди вислуховує й розумiє.
Хулiганять, бо батьки не виховали, роботи нема, потрахатися нема з ким.
Слухає це україномовний мiлiцiонер, i приймає мiри. Хулiганiв перевиховує (українською). Роботу їм знаходить - цiкаву, з доброю зарплатнею i в україномовному колективi. Вчить знайомитись з українськими дiвчатами. Дарує презервативи з україномовною iнструкцiєю.

Що, втекли б росiйськомовнi хулiгани вiд такого мiлiцiонера? Не втекли б (бо україномовний мiлiцiонер ще й бiгає добре, бо не п'є i займається спортом).

4) А ще краще: приходить росiйськомовний донеччанин чи луганчанин до державної структури, а там... Усi чиновники ввiчливi, професiйнi, хабарiв не беруть, працюють швидко, на совiсть - i всi говорять тiльки українською.

Що, проти були б росiйськомовнi?

Бачите, українiзувати країну дуже легко. Аби тiльки захотiти!"

P.S. я тут iронiзую, але стаття справдi каже про реальнi речi. Читати варто.

"Розум" народний зашкалює: чувак злив у кучу кiлька десяткiв абсолютно рiзних народiв, культур i рас. І натякнув, що це все одно цiле. Мабуть, всi, хто не зовсiм бiлий - це такi дикуни з барабанами i бомбами. в очi не дивляться, Коран читають, людей їдять, машини палять, кричать, трахають НАШИХ жiнок, а як зробиш їм зауваження - так обзивають тебе антисемiтом.

Як страшно жити.

levkonoe про одеський трамвай, нотатки з натури:

http://levkonoe.livejournal.com/3750006.html

:-))

Вiдповiдь Мєдвєдєву
http://giggster.livejournal.com/97700.html

Народ Малороссии со слезами счастья на глазах встречал освободителей. Российские танки продвигались к исконно русскому городу Киеву. Верховная Дума Малороссии подавляющим большинством приняла прошение к Российской думе о принятии Малороссии Юго-Западным федеральным округом в состав Российской Федерации. И.о. президента и премьерша репетировали церемониал преклонения коленей перед великим Путиным.

А в это время российский ракетный крейсер «Петр Великий» с сопровождающей эскадрой вышел на рейд Владивостока. Чёрен и злобен лицом был капитан Мыкола Варэнчук. Перезревший нарыв махрового украинского национализма лопнул и залил своим отвратительным гноем весь Дальневосточный край. Гордая надпись «Петр Великий» на борту флагмана была закрашена и поверх спесивыми малороссийскими буквами выведено «Гетьман Мазепа». Экипаж, вместо форменных брюк, был одет в малиновые шаровары, а на боку, вместо кортиков, селёдками висели петлюровские «шабли». По карманам шаровар были распиханы пачки натовских йен.

«Ну що, хлопци, задамо москалям жару?» – в мегафон прокричал Варэнчук. «Так, батько!» – дружно закричали в ответ выстроившиеся на палубе бунтовщики-матросы. Варэнчук махнул рукой, и вместо
Андреевского стяга на мачте взвился флаг УПА. Насквозь пропитанная ядом сепаратизма эскадра ответила салютом. Вверх по реям кораблей поползли чёрно-красные полотнища.

На берегу толпа собравшихся отморозков развернула антипутинские лозунги и огромное красное полотнище с омерзительными буквами на синем фоне - «Д.В.Р.». Варэнчук приказал радисту: – Передавай открытым тестом на всех частотах: «Дальневосточная Республика объявляет о своей независимости!», и шифром в Вашингтон и Лэнгли, а також Ющенко в Хоружэвку, в пидпилье: «Ваше приказание выполнено!».

(c) http://pdrs.dp.ua/lit/21.pdf