vent_de_la_mer

МАНІФЕСТ
http://vent-de-la-mer.livejournal.com/95882.html
(ВСЕ ЦЕ - СУГУБО ІМХО)

Все! Нафіг! Вирішив більш не писати у своєму ЖЖ про ісламізацію Заходу.
З трьох причин:
1) Набридло повторювати одне й теж
2) Набридло знов чути, що "до чого тут релігія?", "вся справа - у економіці", "у всіх людей - однакові цінності", тощо. Про всяк випадок - це повна фігня.
3) Набридло чути від інших, що "всі мусульмани - нелюди", "всі вони - вороги" і різні подібні тези.

Думки (2) і (3) розповсюджуються, переважно, людьми, які з мусульманами не спілкувалися. Вони могли їх бачити: по телевізорі, у автобусі, на роботі (здалека, у сусідньому відділі), на картинках.

Під словом "мусульмани" я розумію тих, хто дотримується норм своєї релігії. А не тих, хто їсть тоннами сало і запиває його літрами горілки.
"Сучасному цивілізованому" європейцеві буде цікаво дізнатися, що більшість мешканців мусульманських країн (і переселенців з них) моляться по п'ять разів на день і тримають піст підчас Рамадану.
І що це - не якась вишукана "спортивна вправа", не "екзотичне хоббі" і не "данина традиціям", а одна з НАЙВАЖЛИВІШИХ частин життя.

Для початку: мусульмани не ангели і не монстри. Вони не гірші і не кращі. Вони - інакщі. Головна "інакшість" у тому, що вони вважають першочерговим те, що для європейців - другорядне. Тобто - релігію.

Якщо якись європеець відмовиться видати доньку заміж за "не-християнина", це сприймається як "фанатизм" чи "расизм". Але для абсолютної більшості мусульманів видати доньку за "невірного" - НЕМОЖЛИВО. Навіть якщо той "невірний" - хороша, розумна, багата, працьовита людита, і якщо батьки "нареченої" дуже його люблять. Пересічний мароканець щиро здивується, якщо йому сказати, що це "расизм" чи "фанатизм". Мусульманин може одружитися з християнкою або іудейкою, але лише за умов, що всі діти ОБОВ'ЯЗКОВО стануть мусульманами.

Коротко: МУСУЛьМАНИ БОРОНЯТь СВОЄ. Головне - не арабська (чи інша) мова, не національні танці/співи, а РЕЛІГІЯ.

Так, у це важко повірити. Особливо, коли ти сам сприймаєш релігію, як щось "другорядне", "неважливе" чи особисто/приватне.
А як же ж! Головне - Демократія та Права Людини.

Так, демократія - це важливо. Так само, як права людини.
Але для мусульман - другорядне саме це. На першому плані - релігія.
Знов не вірите? Знов кажете за економіку/політику? Ну тоді поспілкуйтеся з кількома десятками мароканців чи йорданців. Відверто, один на один.

Ця релігійність - велика сила. І за неї я поважаю мусульман.
Але "поважаю", це не значить "хочу стати одним з них". Їм - своє, мені - своє.

Зараз Європа зізнає повільної ісламізації. З демографічних та економічних причин кількість і відсоток мусульман у Європі та Канаді збільшується.

Дехто з них асимілюється. Тобто переймає французський, британський чи італійський менталітет. І визнає, що релігія це - "хоч і важливо, але не поперед усе". І що малювати карикатури на Пророка, це пагано і огидно, але не причина, щоб бити вікна чи, тим більше, людей.

Більшість ж з новоприбулих дотримуються звичаїв своїх країн. Так саме, як їхні діти/онуки. (Система передмість-банльйо дуже тому допомогає). Вони швидко переходять на (припустимо) французську. Але не стають французами. Релігія залишається для них першочерговою справою.

Потрохи, вони навчаються використовувати механізми "демократичних суспільств" для розповсюдження власних цінностей. Найвідоміші (бо найкурьозніші) випадки - заборона роздавати бездомним благодійний суп зі свинини і видалення казки про трьох поросят зі шкілних програм. Але це лише вершина хвилі.

У Канаді і багатьох країнах Європи - духовний вакуум. Церкви закриваються, продаються, перебудовуються на житлові будинки. У Квебеку слова "церква" і "християнство" стали майже лайливими.
За цих умов, позиції ісламу посилюються.
З одного боку, ніхто вже не намагається захистити християнські норми (бо "релігія - особиста справа") і не заперечує мусульманам запроваджувати свої (бо це - "їхні традиції"). І якщо ісламських учнів засмучує розп'яття у школі, то його викидають геть, бо "нам це байдуже, а їм буде приємно". Якщо ж хтось зачепить ісламські цінності - наприклад, намалює "милу карикатурку" на Мохамеда - вони стіною стануть на захист своєї релігії. У цьому вони молодці.

З другого боку, "корінні" європейці все більше захоплюються ісламом. Бо душі всеж-таки треба віри, а своєї вже немає. І ось тут, поруч, є люди, що справді ВІРЯТь і розповсюджують свою віру.
Єгипетська християнка ніколи не вийде заміж за не-християнина. Тому у Єгипті ще й досі є 10% християнського населення. Європейки такими дрібницями не переймаються. Релігія - штука другорядна. Ну, хай діти будуть мусульманами. І чоловікові приємно, і мені не важко.
Знов: Я НЕ КАЖУ, ЩО ЦЕ ПАГАНО ЧИ ДОБРЕ. Я кажу лише, що так Є.

Позбутим релігії, європейцям просто НЕМА ЩО протипоставити ісламізації, окрім примітивного зоологічного расизму.
Але расизм - дуже СЛАБКА зброя (як я вже спробував пояснити одному хлопчику, який дуже махав шаблюкою). Бо він дає ЗВОРОТНІЙ ефект. Він перетворює на ворогів вже інтегрованих людей "не-європейського" походження.

Блін, скільки я бачив громадян Франції мусульманського походження, які були французами не тільки за паспортом, але й ЗА МЕНТАЛІТЕТОМ.

Коротко кажучи:
1. Мусульмани молодці, що захищають та розповсюджують свою релігію,
...але 2. Я не хочу жити у мусульманській країні,
...а 3. Такими темпами, як зараз, Європа та Канада цілком може стати мусульманськими.

Так, на заході - пустеля. Але, як на мене, краще пустеля, де мені ніхто не забороняє ходити до церкви, ніж ситуація, при якій я перетворюся на релігійну меньшину у теократичній державі. Чи матиму робити обрізання та відмовлятися від свинини з пивом.

Як живеться меньшинам, неважко дізнатися з історії єврейського народу. Я так не хочу. А ви?

Додам, що частина мусульманських країн (і, відповідно, переселенців з них) має такий світогляд, як європейці часів хрестових походів. Коли хрестоносці зайняли Єрусалим, то вирізали все міське населення (із жінками й дітьми), бо "невірні". За нинішніх умов, "єрусалимом" може стати Париж, Рим чи Торонто. Ви сумніваєтеся? А дарма...

І на закінчення.
"Найвеселіше", що "автохтонне населення" (принаймні у Франції) якось не дуже усвідомлює ситуації. Або їм байдуже, або - расизм, або (і частіш за все) розмови за Égalité/Fraternité. Релігійної площини для них, здається не існує, бо це "неважливо".

Кажуть, що коли Кук приплив до Австралії, аборигени просто _не_помітили_ його корабель, бо ніколи не бачили нічого подібного. То й не звернули увагу. Вони просто не відрізнили корабель від решти пейзажу. Але коли матроси сіли у човни й поплили до берігу, аборигени схаменулися. Це вже було зрозуміло, бо човни були й в них самих. І вони почали хоч якось реагувати.

Так ось, зараз - випадково чи навмисно - мусульмани "злізли з корабля і пересіли у човни". Тобто, нарешті заговорили зрозумілою для європейців мовою. Якби вони спалили хоч сотню церков, то було б "звучайне хуліганство", "форма протесту". Але "свобода слова - це святе". Вони "наступили на ногу Правам Людини". Може тепер у Європі хоч щось помітять?

Усвідомлюючи, що будь-яка закінчена схема - або неповна, або помилкова, я вирішив дотримуватися нейтралітету у "карикатурному" конфлікті. Я не збираюся розгортати прапори і приєднуватися до цієї акції: http://skender.be/supportdenmark/ . Вони там і без мене розберуться. Так само, як писати сльозні постінги на захист нещасних терористів Хамасу, ядерщиків Ірану, "героїв" Аль Каїди і інших жертв американського імперіалізму. Бо я знаю, що бомби у метро - штука реальна. І не дуже люблю хоронити родичів, друзів чи близьких.

До цього хочу додати, що у своєму житті зустрічав багато хороших людей мусульманського віросповідання. В мене багато мусульманських приятелів. Часто ми допомогали один одному.

Але... ну не хочу я, щоб Європа ставала тотально ісламською.
Ось такий я егоїст.

ПРОХАННЯ ДО ВСІХ ФРЕНДІВ: якщо я ще десь висловлюватимуся на цю тему - бийте мене по руках. Дякую.

P.S. Два дуже добрих посилання на тему різних культур і взаєморозуміння:
http://www.isra.com/lit/item.phtml?id=29333
http://www.isra.com/lit/item.phtml?id=29337