April 11th, 2006

mer

Як я продав Україну

Як я продав Україну

У ті часи я був юний та дурний (це не означає, що зараз я став мудрішим; просто як факт). Жив в Одесі, вчився у політеху й намагався щось писати.

Був я великим прихильником всілякого ретро. Починаючи від старих будинків, аж до давніх географічних карт. Старі пісні приводили мене у екстаз. До цієї категорії належало все - від "послєднєй елєктрічкі", яка від когось збігла, до хризантем, які "оцвєлі уж давно". Невідомий Саша "помніл наши встрєчі в пріморском паркє на бєрєгу", а "яростний стройотряд" вирушав кудись у тайгу. У слід йому співали "Пєсняри".

Я тоді часто заходив на Одеське обласне радіо. Сталося це після того, як журналість Г.С. у купі з кимось з наших проліз на концерт БГ через дах Палацу культури політеху, був затриманий директором Ю., відпущений, перезнайомився з нашою компанією й сказав, що хоче робити передачу про "творчу молодь". Ми з kostysh відгукнулися й зробили програму "Стопами розового оленя". Нажаль, одноразову.
Collapse )

P.S. Скільки коштує Вітчизна?

За кілька місяців після закриття антиукраїнської програми, мені подзвонив хтось з приятелів-радіожурналістів й повідомив, що можно зайти за гонораром. За три місяці зрадницької діяльності я отримав рівно 33 гривні.

Пишаюся тим, що я серйозно переплюнув Іуду: заробив НА ТРИ ГРИВНІ БІЛЬШЕ від нього!!!