Вітер з моря (vent_de_la_mer) wrote,
Вітер з моря
vent_de_la_mer

«Кленовий сироп» та його присмак

Просили прокоментувати цей допис: http://chapeye.livejournal.com/667868.html

Що коментувати?

1) Поліцейські у Канаді - далеко не ангели. Можуть поводитись не найкращим образом. Особливо, коли йдеться про "маргінальні елементи"

Було б цікаво побачити країну, де поліцейські завжди дотримуються прав людини.

Так само, якщо тебе обкрадуть, - користі від канадських поліцейських не більше, ніж від українських. Їм цікавіше якнайшвидше закрити справу і позбутися скарги.

Але якщо не лізти у пляшку - спокійно собі жити, працювати, вчитися чи навіть сидіти на велфері, то можна все життя прожити у країні, і не знати, що поліцейський проізвол існує й тут. Як і хабарництво: воно є, але пересічний громадяниндосить рідко з ним стикається.

2) У Канаді також є адміністративно-бюрократична система. І якщо потрапити у її шестерьонки не з того боку - може бути не дуже весело.

Це стосується і канадців, і іммігрантів і іноземних туристів. Зробили помилку у твоєму досьє - і доводиться довго і нудно розгрібати наслідки.

Про деякі найгірші випадки пишуть у газетах.

Знов-таки, цікаво побачити країну, де немає бюрократії.

Так само, ймовірність того, що машина затягне саме тебе, досить не велика. Це як переходити вулицю: можна легко потрапити під КАМАЗ, але таке трапляється, м'яко кажучи, не з кожним і не завжди.

3) //«Кленовий сироп має солодкий смак, але гіркий присмак».

Як і українські вареники, мексиканські начос, французькі круасани.

Не треба строїти ілюзій: тут не рай. Тут просто трохи менше пекло, ніж у інших країнах.

Якщо ж людину затримають за підозрою у крадіжці у будь-якій країні - їй всюди зроблять чорне життя.

4) //Насправді ж історія зі скринькою стала тим «ключиком», котрий відкрив мені справжнє обличчя Канади.

Беремо, на приклад, одеський Оперний театр. Є зал, є сходи, є буфет, є гардероб. А є й туалет і смітник. Якщо людина випадково впаде у каналізаційну трубу, то щиро казатиме, що побачила «справжнє обличчя Оперного театру».

5) Що варто було б робити?
- Залучити канадську пресу - краще при посередництві української громади (публікації в українській пресі - по барабану). Є дофіга англомовних журналістів українського походження. Але ними не обмежуватись.

- Щоб хоч декілька канадських громадян, що живуть десь поруч з місцем подій, звернулися до депутатів від свого округу: федерального, провінційного, можна й муніципального. В кожного з них є приймальна для громадян. Не зле, щоб до того підключилася українська громада.

- Підняти якнайбільше шуму у ЗМІ - місцевих і федеральних. Газети, радіо, ТБ. (блоги великої ролі не грають)

- Подавати усі можливі скарги усіма можливими легальними методами.

- Зробити грамотний прес-реліз нормальною англійською.


ЗІ Прочитав подробиці. Хлопця підставила не Страшна Канадська Влада, а якась там знайома знайомих, в якої шарики зайшли за ролики.
Поліція зробила тільки те, що мала зробити: є скарга, є підозрюваний, є суд. Що вони ще мали робити? Сказати, що "жертва" - помішана і сама скриньку загубила (без доказів? Чи відпустити підозрюваного?

Коротко кажучи, треба вмовити оту Маріану забрати скаргу

IMHO
Tags: canada, immigration, якість інформації
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 78 comments