Вітер з моря (vent_de_la_mer) wrote,
Вітер з моря
vent_de_la_mer

Де є місто? (Ранковий сюр)

Де є місто? (Ранковий сюр)

..

Йдучи вулицею, вона дивилася навколо себе. Хати були недобудовані. Попід парканом примостився якийсь звір. Чи то вовк, чи то гієна. Вона йшла далі. Ось закінчився асфальт. Зараз почнеться ліс. Потім знов буде місто.


Автобус загальмував. Водій у чорній формі привітав її й запросив у середину. Вона пошукала квиток. Квитку не було. Вона пішла далі.


Водій не відставав. Він щось казав за вовків, за ліс, за ведмедів. Вона не слухала. Пасажири вибігли з солону, прихопивши рушниці. Вони оточили автобус і стали на коліна, цілячись у темряву. Якщо з порожнього міста вийде слон, або дикий екскаватор, буде кому подати сигнал.


Вона зупинилася й обернулася. Поклала руки на шоферські плечі. "То ти - лісова кішка?" - сказав він, дивлячись у її зелені очі. Вона клацнула зубами біля його носа. Він обійняв її руками.


Пасажири терпляче чекали. Дехто вже встиг сходити на полювання й повертався з підстреленою куріпкою.


- Ходімо в ліс, - сказала вона водієві, поправляючи одяг.

- Часу немає. Треба везти людей.

Вона байдуже потиснула плечима.

..

Поза містом росли бур'яни. Оспівані поетами, вони ще й далі існували. Сюди приходили митці. Вони варили сніданок. Кропива була смачна. Потім кава. До них приєднувалися робочі.


Вона підійшла до художника. Їй хотілося їсти.


- Центральна влада не в змозі захистити громадські інтереси, - повідомив робочий. Ми маємо робити все самі. Треба вирощувати картоплю.


Всі садили картоплю.

..


Художник пив чай. Він малював будяки. "Будяки - це Мистецтво" - пояснював він. Вона прожила з художником 4 дні. Потім пішла додому.


Вдома нікого не було. Хата стояла покинута. На другому поверсі палав каганець. Хто його залишив?


Вона лягла спати. За вікном йшла бійка. Руді билися із червоними. Сині з білими. Вона кинула у вікно мапу світу. Вояки почали вивчати мапу. Стало тихше.


..

Вже кілька років йшла громадянська війна. Всі стріляли у всіх. Ніхто не попадав. З лісу виходили собаки, ведмеді, тапіри та інші тварини. Вони полювали за людьми. Біля атомних станцій паслися табуни тарганів. Вони ховалися від слонів. Слонів сірих, українських.

..

Всі шукали роботу. Всюди висіли оголошення. Роботодавців не було.

Вона працювала у книгарні. Книгарня стояла в лісі, на галявині. Сюди приходили мисливці. Вона брали газети та підручники з квантової фізики. З підручників крутили цигарки. Потім питалися за новини.


Проїздили автобуси. Водії сигналили Дівчині. Вона махала рукою. Десь у небі гуділи літаки. З них сипалися бомби, щоправда не справжні. Бомби нікого не вбивали. Літаки кидали їх за звичкою. Вони виконували наказ Генералісимуса.


Приходив художник. Його картини ніхто не купував. Він міняв їх на їжу. Так він набрав мішок їстівних каштанів. Це - символ Києва. Художник мріяв про Київ.


Вона дала йому їсти. Суп було підігріто на романі "Каменярі". Роман був з життя робочих.

..

Вже майже нічого не було. Всюди ріс ліс. Колись тут було місто. Зараз вже ні. Будинки заросли травою люди жили в лісі. Вони їли гриби і ягоди. Іноді полювали. Звірі від них втікали.


Вона йшла на полювання. І не бачила нікого. Звіри ховалися. Люди теж. Художника з'їли Сумніви. Тоді Дівчина його покинула. Вона не любила Сумнівів.


Більш художників не було. Були поети. Поети складали вірші. Про все, що бачили. Навколо била осінь. Поети писали про неї.


Дівчина не любила поетів. Поети пили вино. І кульбабове пиво. Вони жили у богемі.


Дівчина любила богему. Богема була тепла, там палав вогонь. На стінах висіли Шедеври Митців. Митці були художниками. Художники боялися дівчину. І тому ховалися у пивниці. Там вони їли останню ковбасу.


Слони ходили по мансарді. Ніхто їх не ганяв. Там було їхня стайня.


...


Соняшники росли до неба. Навколо бродили колгоспники. Вони шукали колгосп, але не знаходили. Поруч бігали дівчата.


Колгоспники кохали дівчат. Дівчата кохали колгоспників. Радгоспники заздрили. Трактор їхав по полю і казав "дир-дир-дир". "Ми за мир!" - додавали поети. Дівчині стало сумно. Тоді вона закохалася у поета. Той написав їй віршика. Дівчина вивчила вірш на пам'ять. Поет написав ще один.


Так вони і кохалися. А за вікнами - вітер. Інколи - туман і сніг. І вони були самі у цьому будинку.


- Що робиться у світі? - спитав перехожий.

- Невідомо, - сказали всі.

Радіо відгукнулося:

- Згідно з останніми підсумками перепису населення кількість українців встановити не вдалося. Державні інспектори перевірили близько 147 великих міст та містечок, 15 тисяч сіл. Жодного мешканця не побачили.

- Ми просто сховалися, - пояснив художник. Він відбився-таки від хижих сумнівів і прийшов шукати дівчину.


- Натомість слідча комісія виявила 70 тисяч слонів, переважно на мансарді богеми. Жодний слон не висловив бажання балотуватися до парламенту. Уряд розглядає можливість надання слонам статусу державних службовців - пояснило радіо.


- Ми не хочемо бути державними службовцями, - сказав поет.

- Ні, - сказала Дівчина.

Всі подивилися на неї.

Хижі сумніви підкрадалися до слонів.

- Ми службовці, - сказали слони. - В нас недоторканість.

- Ніхто й не буде до вас торкатися, - сказав художник.

Сумніви втекли в ліс.

- Ось там вам і місце, - гукнув поет.

- Ти не любиш звірів!

- Не люблю.

- Я - лісова кішка, - сказала Дівчина.

Вона перетворилася на пантеру.

- Ви - пантера, - зауважив колгоспник.

- Лісова кішка - не пантера.

- Пантера - не лісова кішка.

- Я буду пантерою, - сказала Дівчина.

- А ми будемо Митцями - сказав Уряд.

Митці вилізли з пивниці.

- Ми - художники, - пояснили митці.

Ніхто не хотів працювати. Їх було багато.

- Кохання врятує світ, - зауважив поет.

Художник взяв пантеру за лапу. Вона знов стала Дівчиною.

- Ми радгоспники! - сказали радгоспники.

- Радгоспів більш немає, - пояснив поет. - І колгоспів тепер немає.

- А що є? - запиталися всі.

- Є світле кохання.

- Ура, - зауважили всі.

- Ура - це русизм, - повідомив лінгвіст. - Треба казати "Слава!"

Всі подивилися одне на одного...



2005

Tags: Де є місто? (Ранковий сюр), оповідання
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 0 comments